Блог вчителя історії та географії Угляй Надії Іванівни: листопада 2015

Тема: Відновлення політики радянізації в західних областях України. Слайд 2

Мета уроку:

Освітня: охарактеризувати процес радянізації західноукраїнських земель; Слайд 3

• визначати хронологічну послідовність головних подій відбудовчого періоду;

• порівнювати першу та другу хвилю радянізації західних областей;

• показати трагічну долю УГКЦ;

• розкрити процес героїчної боротьби ОУН і УПА;

• дати оцінку операції «Вісла»;

Розвивальна: формувати вміння аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси;

Виховна:виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання: комп’ютерна техніка, мультимедійний проектор,

фотоматеріали, Відео матеріали, карти

Основні поняття: депортації, рух Опору, тоталітаризм, радянська влада, сталінізм, терор, репресії, колективізація.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. Перевірка знань учнів Слайд 1.

• 1. До складу яких держав входили західноукраїнські землі напередодні Другої світової війни?

• 2. Як змінилося їхнє становище на початку війни?

• 3. Коли відбулася перша хвиля радянізації західноукраїнських земель? Назвіть її складові та наслідки.

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Кажуть, що безсмертя довічне для тих, хто загинув у боротьбі за свій народ, за його волю. Сьогодні ми будемо вивчати тему, яка тривалий час була своєрідною «білою плямою» в нашій історії. А допоможуть нам у цьому матеріали – свідчення очевидців. Вам було дане завдання обєднатися в групи для дослідження певних питань уроку, ви мали можливість ознайомитися з численними документами воєнної і повоєнної доби на західноукраїнських землях, знайти серед своїх близьких, знайомих людей, які пережили події, пов'язані з радянізацією західноукраїнських земель та зібрати свідчення від очевидців. Але на початку перевіримо присутніх і ваші знання по попередній темі. Дві групи виконують тестові завдання, а дві інші відповідають на питання.

IV. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ ТА ОЧІКУВАНИХ НАВЧАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Учитель оголошує тему, мету уроку. Слайд 2, 3

Як ви вважаєте, «радянізація» західних областей України була визволенням чи окупацією?

V. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

План

1. Відновлення радянської влади в західних областях України.

2. Індустріалізація. Колективізація. Голод 1946-1947 р.

3. Доля Української Греко-Католицької Церкви. Львівський собор 1946 р.

4. Боротьба ОУН і УПА. Репресії.

5. Операція «Вісла».

• Що таке радянізація? Слайд 4

Радянізація – це насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для Радянського Союзу.

• Які особливості радянізації західноукраїнських земель після закінчення війни можна виділити?

Індустріалізація, колективізація, освітня реформа.

1.Відновлення радянської влади у західних областях України Слайд 5

Процес радянізації західноукраїнських земель продовжувався у повоєнний період. У всіх сферах життя насаджувалися вироблені за роки радянської влади зразки.

Радянізація відбувалась у два етапи:

1-й етап – з вересня 1939 р. до весни 1940 р. – режим зберігав зовнішні ознаки демократії. Реформи були підтримані населенням.

2-й етап – з весни 1940 р. – поглиблення соціалістичного змісту перетворень, репресії беріївського апарату, масові депортації у східні райони СРСР; командні методи хлібозаготівель, і, як наслідок, незадоволення селянства, а значить – поповнення соціальної бази ОУН і УПА. Слайд 6

Після вигнання гітлерівських окупантів союзна та українська радянська влада надали західним областям України значні фінансові кошти й матеріальні ресурси, необхідні для відбудови підприємств краю. Одночасно в західні області було відряджено багато кваліфікованих працівників. Протягом 1946-1948 pp. лише на підприємства м. Львова прибули майже 14 тис. робітників і 2 тис. інженерно-технічних працівників. Слайд 7.

Відбудову господарства краю сталінський режим використав і для здійснення його радянізації та проведення соціалістичних перетворень. Прагнучи приєднати західноукраїнський регіон до складу СРСР, сталінське керівництво зовсім не враховувало особливостей свідомості, методів господарювання, звичаїв і традицій мешканців цього краю. Тому перетворення, які навіть відповідали потребам краю, сприймалися ними як тиск і свавілля, тим більше, що багато представників компартійного та офіцерського складу поводили себе як носії вищої культури у відсталому середовищі.

У ході індустріалізації відбулися якісні зміни насамперед у традиційних галузях промисловості. Якщо в попередні десятиліття лісова галузь краю вивозила майже всю сировину в непереробленому чи напівпереробленому вигляді за межі Західної України, то тепер деревина стала сировиною для розвитку місцевої деревообробної, паперової, хімічної промисловості. У краї були збудовані Ужгородський диктово-меблевий та Мукачівський меблевий комбінати, Свалявський лісохімічний завод, Львівська картонна фабрика та ін. Слайд 8

Великим індустріальним центром України став Львів. Лише впродовж 1945-1946 pp. тут було відновлено та реконструйовано паровозоремонтний, велосипедний, електроламповий, приладобудівний заводи, а також збудовано заводи: автобусний, інструментальний, телефонно-телеграфний, сільськогосподарських машин та ін. Усього в ході форсованої індустріалізації в Західній Україні було відбудовано й споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх 2 промислових підприємств.

Протягом повоєнної п’ятирічки здійснювалася прискорена відбудова нафтової промисловості Прикарпаття. У 1950 р. поблизу м. Долини Івано-Франківської області було відкрито потужне нафтове родовище. У 1947-1948 pp. відкрито перші робочі пласти Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Тоді ж в Україні було створено газову промисловість. У Дрогобицькій області були розвідані потужні газові родовища. У 1948 р. завершилося будівництво найпотужнішого тоді в Європі та СРСР магістрального газопроводу Дашава-Київ. У 1951 р. західноукраїнський газ почала отримувати й Москва. Здійснення індустріалізації в Західній Україні повторювало всі недоліки, які були допущені в ході індустріалізації Східної України.

Слайд 10. В 1949 році були видані Антирадянські малюнки, підпільною типографією на Західній Україні. Вони засуджували колективізацію.

Колективізація Слайд 11

Учитель. Колективізація західноукраїнського села проводилася без урахування політичної ситуації в регіоні. Багато хто з ваших родичів знає, що таке колективізація, на власному досвіді.

«Жива історія» (виступи учнів)

Масова колективізація в Західній Україні розгорнулася лише наприкінці 1948 р. і завершилася в основному в 1950-1951 pp. За радянською пропагандистською схемою протягом 1946-1947 pp. у колгоспи вступали лише бідняки, які, мовляв, до 1948 р. зуміли довести середнякам переваги колективного господарювання. Насправді ж головним методом переконування залишилося грубе насильство: тиск, терор, масові репресії, депортації. Слайд 12. Політвідділи, у яких працювали переведені зі сходу партійні працівники, усіляко утискували міцні селянські господарства. За підтримки військ НКВС репресивними методами заганяли в колгоспи середняків, «розкуркулювали» заможних селян і їхні сім’ї, тих, хто все- таки відмовлявся вступати в колгоспи, виселяли в Сибір чи на північ СРСР. Таким чином до середини 1951 р. в Західній Україні в колективні господарства об’єднали понад 95 % селянських господарств.

Наслідки колективізації були жахливі: Голодомор 1946-1947 рік. Слайд 13

Голодомор в Україні 1946–1947 — масовий голод (третій голодомор), який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба[1]. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України стрімко поширювався голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства. Найбільше постраждали: у Херсонській, Ізмаїльській та Одеській областях. Слайд 14.

У повоєнний період сільське господарство України було вщент зруйноване, колгоспи і радгоспи - пограбовані, сотні сіл – спалені. Розорене війною сільське господарство, яке потребувало допомоги, аби стати на ноги, ще більше було підірване засухою. Усе це призвело до того, що в колгоспах України в 1946 р. загинуло майже 350 тис. гектарів посівів зернових

Не зважаючи на розруху сільський товаровиробник змушений був нести подвійний тягар – відбудовувати село і відновлювати продуктивні сили у промисловості. Слайд 15.

У своїх «Мемуарах» Микита Хрущов – тодішній перший секретар ЦК КП(б)України, так описав цей період: «План встановлювався вольовим методом, хоча в органах преси і в офіційних документах він обґрунтовувався науковими даними. При цьому виходили не з того скільки вирощено, а з того, скільки можна одержати в принципі, вибити у народу в засіки держави. І ось почалося це вибивання».

Незважаючи на вкрай важку ситуацію, з України, вилучене силою зерно відвантажувалося до Польщі, Чехословаччини, Болгарії, і навіть Франції, інколи в як благодійна допомога. «Радянський Союз врятував нас від голоду»,— зазначав президент Чехословаччини К. Готвальд, в той час як українці корчилися в голодних муках.

Керівництво СРСР такими діями прагнуло зберегти і поповнити великі продовольчі мобілізаційні резерви на випадок нової світової війни. Станом на 1 лютого 1947 року в державному резерві СРСР було 10 мільйонів тон хліба, в той час як, наприклад, в Широківському районі Дніпропетровської області колгоспникам було видано по 90 г хліба на трудодень.

Ще одним репресивних заходом держави проти населення була заборона продажу хліба на ринках колгоспами, колгоспниками та одноосібниками. Безоплатна праця, надмірні, непосильні податки, злидні, голод, репресії змушували колгоспників покидати рідні місця.

«Хліб колгоспникам не дають ні грама, а зараз же, як тільки намолотять, навантажують на машини й вивозять… Люди вже від’їжджають в різні сторони». – так тодішню ситуацію колгоспник с. Кринички Дніпропетровської обл.. В.А. Петровський. Великий відтік людей із сіл спостерігався взимку 1947 року. Люди, головно, прямували у Західну Україну.

Незважаючи на пришвидшені темпи колективізаційних процесів, голод на Західній Україні мав не такі масштаби як у східній та центральній частині. Тому люди масово виїжджали саме до Західної України, рятуючись від голодної смерті. «Щоб якось у лиху годину пережити, то вся Східна Україна двинулася в Західну Україну міняти речі на зерно і картоплю… Всі поїзди товарні, що йшли на схід, були завантажені мішками з зерном і картоплею й обліплені людьми – в отакий спосіб люди Східної України рятувалися від голодної смерті», - згадував інвалід війни Сорока з Київщини.

Мешканці західноукраїнських земель з милосердям і співчуттям ставилися до голодуючих, годували їх, допомагали їм продуктами, організовували місця для нічлігів. Широку пропагандистку роботу проводили українські повстанці, члени ОУН, УПА. У листівці «Українці» вони закликали помагати голодуючим наддніпрянцям. «Українці Західної України! Серед вас живе багато братів ваших зі Східної України… Ставатися до них приязно, приймайте гостинно як братів своїх. Допомагайте собі взаємно, по-братньому!»

За офіційними, далеко неповними даними, загальна кількість голодуючих досягла у 1946-1947 роках 2,7 млн. чол. Дуже різко зросла дитяча смертність. Свого апогею голод досяг у березні і тривав аж до серпня 1947 р. Місцеві органи влади іноді намагалися допомагати голодуючим, звільняючи від хлібозаготівель безнадійні колективні господарства. Однак партійні і державні верхи жорстоко переслідували «м’якотілих».

Від голоду загинуло від 100 тисяч до 2 млн. 800 тис людей.

Спогади очевидців голодомору 1946-47 рр. (виступи учнів ) Плакати

Весна і літо 1946 року були надзвичайно посушливими. Урожаю майже не було. Кури, свині, коні були вирізані і через відсутність кормів, і через нестачу їжі для людей. Не дивлячись на такі складні умови, держава почала примусове вилучення залишків зерна та інших продуктів харчування. Вже перед Новим 1947 роком розпочалося масове голодування селян. Пік голоду припав на весну-літо 1947 року. В цей час люди масово їли буряки, котів та собак. Кожен раз ці спогади я згадую ці сльозами на очах, згадуючи ті страхіття, які пережили люди.

Дєдова Євгенія Василівна,

1936 р.н.,

с. Ленківці,